Я был молод и состарился, и не видал праведника оставленным и потомков его просящими хлеба:
Он всякий день милует и взаймы дает, и потомство его в благословение будет. "
(Псалтирь 36:24-26)
|
|
"Когда он будет падать, не упадет, ибо Господь поддерживает его за руку.
Я был молод и состарился, и не видал праведника оставленным и потомков его просящими хлеба: Он всякий день милует и взаймы дает, и потомство его в благословение будет. " (Псалтирь 36:24-26)
"Тогда говорит: возвращусь в дом мой, откуда я вышел. И, придя, находит его незанятым, выметенным и убранным;
Тогда идет и берет с собою семь других духов, злейших себя, и, войдя, живут там; и бывает для человека того последнее хуже первого. Так будет и с этим злым родом. Когда же Он еще говорил к народу, Матерь и братья Его стояли вне дома, желая говорить с Ним. " (От Матфея 12:44-46)
|
Вони дякують
Вони по вірі отримали те, чого просили Бог постійно супроводжує проповідь Ковельської Церкви багатьма знаменнями. Скорочений зміст деяких свідчень:
|
СВІДЧЕННЯ МАРІЇ ПРО БОЖЕ ЗЦІЛЕННЯ ВІД ІНСУЛЬТУ Я розкажу про чудо зцілення, яке створив наді мною Бог. Я захворіла. В мене з'явились симптоми паралічу правого боку тіла. Були сильні головні болі, найбільше в потиличній частині, шум. З правого боку голова при дотику була, як дерев’яна. Нижня щелепа, а потім і верхня, були затерплі (як після анестезії, коли рвуть зуби)... Зцілення Галини М. Галина М. після важкої операції знаходилась при смерті. Артеріальний тиск був дуже низьким, усе тіло хворої жінки стало холодним, розпухло, життя ледь жевріло. Тому близько 16 години її дочка по телефону передала своє прохання, щоб Ковельська Церква помолилася до Бога за спасіння її мами від смерті... Зцілення Катерини Щербакової Влітку 1992 року я сильно захворіла. Тоді мені було 79 років. Турбували болі в тазостегновому і колінному суглобах лівої ноги, головні болі, запаморочення, слабкість. Було дуже тяжко, як вдень, так і вночі. Болі були вкрай тяжкими і нестерпними, я кричала і стогнала. Все тіло «горіло», боліли суглоби, на мені, як кажуть, живого місця не було. Мій стогін чули люди, які проходили повз наш будинок. Дійшло до того, що я вже зовсім не могла ходити. Дільничний лікар обстежила мене і скликала консиліум лікарів у мене вдома... |