"Так мы, из усердия к вам, восхотели передать вам не только благовестие Божие, но и души наши, потому что вы стали нам любезны. Ибо вы помните, братия, труд наш и изнурение: ночью и днем работая, чтобы не отяготить кого из вас, мы проповедывали у вас благовестие Божие. Свидетели вы и Бог, как свято и праведно и безукоризненно поступали мы перед вами, верующими, " (1-е Фессалоникийцам 2:8-10)
"Петр отверз уста и сказал: истинно познаю, что Бог нелицеприятен, Но во всяком народе боящийся Его и поступающий по правде приятен Ему. Он послал сынам Израилевым слово, благовествуя мир чрез Иисуса Христа; Сей есть Господь всех. " (Деяния 10:34-36)
|
Багато людей дякують за Божу допомогу і отримані від Бога зцілення. Якщо ти бажаєш - приєднуйся до наших молитов, і ми будемо молитися за твої потреби. Ввірене Богом молитовне служіння Ковельської Церкви Заснованої 1924 року - це недільні молитви за весь світ
| СІМ РОКІВ ЖИВУ ЗДОРОВОЮ
Слава Великому Богу в Ім’я Ісуса Христа за Його дивні діла та зцілення, і за зцілення, які Він звершив і наді мною, про що я хочу розповісти і віддати славу Нашому Всемогутньому Богу.
Ще з юних років я стала відчувати біль у поперековому відділі хребта. Особливо відчутним він ставав коли я піднімала якийсь важкий предмет. З часом біль посилювався, і дійшло до того, що він став постійним, тільки деколи був менш відчутним. Я навіть засинати старалась на боку, тому що знала, якщо засну на спині, – то зранку прокинусь з біллю. Один час мені робили знеболюючі уколи, для того, щоб я могла відпрацювати зміну на роботі, хоча фізичних навантажень там не було. Ортопедичний пояс давав мені деяке полегшення. Після кількох годин роботи на городі у мене так боліла спина, що я нескоро могла знову займатися городніми справами. Хоч я знала про Божі зцілення в нашій церкві, і сама неодноразово була зцілена, але не спішила заявляти про свою нужду, думала, хоч і з біллю, але я ще можу ходити. Про свою проблему я старалась нікому не розповідати.
Звичайно, моє майбутнє лякало мене, – я думала: як я буду жити далі? Адже мені ще тільки трохи за тридцять, а стан погіршується, і спина боліла вже незалежно, в якому положенні я б не знаходилась. Тому про мій стан здоров’я я розповіла Божому Духовному служителю Василю Макарусю, через якого до цього моменту Бог вже декілька разів зцілив мене. Одного разу, коли від переохолодження в мене було запалення нерва, я лежала, і із-за сильного болю все моє тіло було, як натягнута струна, я не могла ворухнутися, навіть голову підняти, Бог за однією молитвою Духовного служителя Василя Макаруся зцілив мене, – болю не стало і я відразу заснула, а десь через годину прокинулась здоровою.
І ось у квітні цього року виповнилося сім років з того часу, як Бог зцілив мою хвору спину за молитвою Свого служителя Василя Макаруся. Вже стільки часу я живу без болю, я вільно працюю на городі, якщо треба, то навіть по сім годин. З того часу, як Бог мене зцілив, у мене жодного разу не боліла спина. На запитання деяких людей, які знали про мою проблему: «Як твоя спина? Ти ж так мучилась», – я з радістю відповідаю, що Всемогутній Бог мене зцілив і дав мені таке здоров’я, що спина якби ніколи й не боліла.
Слава Нашому Великому Богу за Сина Його Ісуса Христа, Який в День П’ятидесятниці післав нам Духа Святого, через Якого ми одержуємо Божі славні зцілення. Амінь.
Ольга
Україна
Повернутися до списку »
|
|
Зцілення Анатолія Гізса В ім’я Ісуса Христа свідчу, як у Ковельській Церкві мене зцілив Бог і врятував від явної смерті. Тридцятого листопада 2004 року близько шостої години ранку я відчув сильний біль у ділянці лівої нирки та підшлункової залози, розвивався напад гострого панкреатиту. Біль охопив спину і живіт. Мені ставало все гірше і гірше. Першого грудня почалися болі в шлунку. Цей мій стан медики назвали «гострий живіт» і сказали, що термінова операція неминуча. ... докладніше »
Зцілення Катерини Щербакової Влітку 1992 року я сильно захворіла. Тоді мені було 79 років. Турбували болі в тазостегновому і колінному суглобах лівої ноги, головні болі, запаморочення, слабкість. Було дуже тяжко, як вдень, так і вночі. Болі були вкрай тяжкими і нестерпними, я кричала і стогнала. Все тіло «горіло», боліли суглоби, на мені, як кажуть, живого місця не було. Мій стогін чули люди, які проходили повз наш будинок. Дійшло до того, що я вже зовсім не могла ходити. Дільничний лікар обстежила мене і скликала консиліум лікарів у мене вдома... докладніше »
|
