 |
|
"И я, Иоанн, увидел святый город Иерусалим, новый, сходящий от Бога с неба, приготовленный как невеста, украшенная для мужа своего.
И услышал я громкий голос с неба, говорящий: се, скиния Бога с человеками, и Он будет обитать с ними; они будут Его народом, и Сам Бог с ними будет Богом их. И отрет Бог всякую слезу с очей их, и смерти не будет уже; ни плача, ни вопля, ни болезни уже не будет, ибо прежнее прошло. " (Откровение 21:2-4)
"Для меня нет большей радости, как слышать, что дети мои ходят в истине.
Возлюбленный! ты как верный поступаешь в том, что делаешь для братьев и для странников. Они засвидетельствовали перед церковью о твоей любви. Ты хорошо поступишь, если отпустишь их, как должно ради Бога, " (3-е Иоанна 1:4-6)
|
Багато людей дякують за Божу допомогу і отримані від Бога зцілення. Якщо ти бажаєш - приєднуйся до наших молитов, і ми будемо молитися за твої потреби. Ввірене Богом молитовне служіння Ковельської Церкви Заснованої 1924 року - це недільні молитви за весь світ
|
Исцеление Екатерины Мажулы На протяжении многих лет у меня болела спина. Болезнь прогрессировала. Из-за боли создавалось постоянное ощущение тяжёлого груза на спине. Чтобы, лёжа на диване, повернуться с боку на бок, я бралась рукой за трубу отопления, которая проходит возле моего дивана. Только таким образом мне удавалось повернуться. У меня было ощущение, что мой позвоночник стал жёстким, как палка... Свідчення Івана Саса До увірування я жив, як усі: сім’я, діти, постійні турботи. Про Бога іноді згадував, але бути віруючим не думав. Надіявся на щасливе життя в цьому світі, про життя майбутнє не турбувався. У 1971 році всі мої мирські сподівання та мрії миттєво урвалися – раптово захворіла Галина, моя дружина... Зцілення Катерини Щербакової Влітку 1992 року я сильно захворіла. Тоді мені було 79 років. Турбували болі в тазостегновому і колінному суглобах лівої ноги, головні болі, запаморочення, слабкість. Було дуже тяжко, як вдень, так і вночі. Болі були вкрай тяжкими і нестерпними, я кричала і стогнала. Все тіло «горіло», боліли суглоби, на мені, як кажуть, живого місця не було. Мій стогін чули люди, які проходили повз наш будинок. Дійшло до того, що я вже зовсім не могла ходити. Дільничний лікар обстежила мене і скликала консиліум лікарів у мене вдома... |
