Но добрыми делами, как прилично женам, посвящающим себя благочестию.
Жена да учится в безмолвии, со всякою покорностью; "
![]() |
|
"Чтобы также и жены, в приличном одеянии, со стыдливостью и целомудрием, украшали себя не плетением волос, не золотом, не жемчугом, не многоценною одеждою,
Но добрыми делами, как прилично женам, посвящающим себя благочестию. Жена да учится в безмолвии, со всякою покорностью; " (1-е Тимофею 2:9-11)
"Потому что завещание действительно после умерших: оно не имеет силы, когда завещатель жив.
Почему и первый завет был утвержден не без крови. Ибо Моисей, произнеся все заповеди по закону перед всем народом, взял кровь тельцов и козлов с водою и шерстью червленою и иссопом, и окропил как самую книгу, так и весь народ, " (К Евреям 9:17-19)
|
Багато людей дякують за Божу допомогу і отримані від Бога зцілення. Якщо ти бажаєш - приєднуйся до наших молитов, і ми будемо молитися за твої потреби. Ввірене Богом молитовне служіння Ковельської Церкви Заснованої 1924 року - це недільні молитви за весь світ
|
СЛАВА ТВОЯ, ГОСПОДИ, НЕ СТАРІЄ!!! У НАС ЮВІЛЕЙ — ДВАДЦЯТЬ П'ЯТЬ РОКІВ ПІСЛЯ ЗЦІЛЕННЯ, МОЯ РІДНА СЕСТРА АННА І Я, ОЛЕКСАНДР МОРІТЦ, ПРЕКРАСНО БАЧИМО БЕЗ ОКУЛЯРІВ... СВІДЧЕННЯ ПРО ВИГНАННЯ БІСА Це було 20 листопада 2016 року. До служителя Ковельської Церкви звернулися родичі психічно хворої жінки, яка, за їхніми словами, стверджувала про себе, що вона стала буйно помішаною. Говорила вона про це тільки спочатку, коли це з нею сталося. Потім їй стало ще гірше і про це більше вона не згадувала. Рідні тієї жінки, бачачи свою біду, просили служителя Ковельської Церкви, щоб він силою Божою вигнав з неї біса... Зцілення Катерини Щербакової Влітку 1992 року я сильно захворіла. Тоді мені було 79 років. Турбували болі в тазостегновому і колінному суглобах лівої ноги, головні болі, запаморочення, слабкість. Було дуже тяжко, як вдень, так і вночі. Болі були вкрай тяжкими і нестерпними, я кричала і стогнала. Все тіло «горіло», боліли суглоби, на мені, як кажуть, живого місця не було. Мій стогін чули люди, які проходили повз наш будинок. Дійшло до того, що я вже зовсім не могла ходити. Дільничний лікар обстежила мене і скликала консиліум лікарів у мене вдома... |