Не запретили ли мы вам накрепко учить о имени сем? и вот, вы наполнили Иерусалим учением вашим и хотите навести на нас кровь Того Человека.
Петр же и Апостолы в ответ сказали: должно повиноваться больше Богу, нежели человекам. "
![]() |
|
"Приведя же их, поставили в синедрионе; и спросил их первосвященник, говоря:
Не запретили ли мы вам накрепко учить о имени сем? и вот, вы наполнили Иерусалим учением вашим и хотите навести на нас кровь Того Человека. Петр же и Апостолы в ответ сказали: должно повиноваться больше Богу, нежели человекам. " (Деяния 5:27-29)
"Буду же стараться, чтобы вы и после моего отшествия всегда приводили это на память.
Ибо мы возвестили вам силу и пришествие Господа нашего Иисуса Христа, не хитросплетенным басням последуя, но быв очевидцами Его величия. Ибо Он принял от Бога Отца честь и славу, когда от велелепной славы принесся к Нему такой глас: Сей есть Сын Мой возлюбленный, в Котором Мое благоволение. " (2-е Петра 1:15-17)
|
Багато людей дякують за Божу допомогу і отримані від Бога зцілення. Якщо ти бажаєш - приєднуйся до наших молитов, і ми будемо молитися за твої потреби. Ввірене Богом молитовне служіння Ковельської Церкви Заснованої 1924 року - це недільні молитви за весь світ
|
ВОНА ЖИВЕ ВЖЕ ЗДОРОВОЮ! З міста Тернополя, від мами хворої дівчинки до нас, в Ковельську Церкву 01.07.2014 року надійшов електронний лист, вона написала: «Прохання про зцілення. У моєї донечки, якій три роки, неоперабельна пухлина головного мозку. Вона вже перенесла одну важку операцію. Помоліться за її зцілення, бо Бог, наша остання надія... СВІДЧЕННЯ ДАРИНИ Радіючи, свідчу, як я отримала зцілення від страшного захворювання шкіри. Восени 2015року на своїй лівій руці я виявила чотири невеликих гульки. Через кілька днів вони полопалися і з них утворилася суцільна рана. На краях рани стали з'являтися нові гульки різного розміру, які були одна біля одної. Коли я стискала руку в кулак, то з них виділялася рідина, подібна до рідкого гною. Потім вони лопалися, шкіра відшаровувалася. Рука навколо рани опухла... Свідчення Івана Саса До увірування я жив, як усі: сім’я, діти, постійні турботи. Про Бога іноді згадував, але бути віруючим не думав. Надіявся на щасливе життя в цьому світі, про життя майбутнє не турбувався. У 1971 році всі мої мирські сподівання та мрії миттєво урвалися – раптово захворіла Галина, моя дружина... |