Зцілення Анатолія Б.

Анатолій Б., 1982 року народження, мешканець міста Луцька, тяжко захворів. Він відчував сильні болі в серці, тому 26 січня 2005 року звернувся до лікаря. Його обстежили, зробили флюорограму і поставили діагноз: Пневмоторакс. Це означає, що в легенях утворилася тріщина, через яку повітря з легень потрапляло в плевральну порожнину (за легені), стискуючи при цьому легені та серце. Саме тому в нього боліло серце. Анатолія в той же день поклали в обласну лікарню, розрізали в двох місцях між ребрами, зробили пункцію і вставили трубки, щоб із плевральної порожнини компресором відкачувати повітря, але легені не розтискалися. Тому лікар категорично заявив, що необхідно робити операцію. На операцію не погодилися. Але лікар запевняв, що без хірургічного втручання не обійдеться, хіба що станеться чудо. Після цієї розмови Анатолію зробили третій розріз між ребрами, але легені так само залишались в стиснутому стані. 

Родич Анатолія Іван Грицак, дізнавшись про його хворобу, в суботу 5 лютого 2005 року з міста Ковеля зателефонував його бабусі. Він розповів, що ми, тобто Ковельська Церква, щонеділі в ім’я Ісуса Христа до 18 години постимося – нічого не їмо і не п’ємо. При цьому багато разів молимося до Бога, особливо між 14 і 16 годинами*, за всіх хворих, і тих, хто в стражданнях просять і чекають допомоги від Бога. Ми просимо, щоб Бог почув їх молитви та допоміг у вирішенні проблем, тобто ми на руках віри приносимо до Бога проблеми тих людей, котрі взивають до Бога про допомогу. Дуже приємно усвідомлювати, що Він слухає нас і творить чудеса для Своєї Вічної Слави. Бабуся Анатолія спитала: «Ви молитеся за всю Волинську область?» Іван відповів: «Ні, за весь світ, за всі народи та племена в усіх куточках Землі. Протягом десятиріч багато людей передають подяки за Божі зцілення, які вони отримали за молитвами Ковельської Церкви. Якщо ви маєте віру, то приєднуйтеся до нас завтра зі своєю нуждою, моліться багато разів до Бога, особливо між 14 і 16 годинами, і Анатолій також отримає від Бога зцілення».

Бабуся Анатолія зраділа, зателефонувала йому в лікарню і розказала про все почуте. Вона також розповіла про це і мамі Анатолія. Домовившись між собою, у неділю вони молилися за зцілення Анатолія. 

У понеділок 7 лютого 2005 року Анатолій вже почував себе краще, це помітив і лікар, тому направив його на флюорографію. Результати показали, що легені розтиснулися і вирівнялися. Всі були дуже приємно вражені, бо побачили чудо – Бог зцілив Анатолія! Те, чого лікарі були не в змозі дати йому за одинадцять днів лікування, Бог дав за кілька годин! Анатолія виписали з лікарні. Він був здоровий. Слава Богу! Коли мама Анатолія залишала лікарню, то звернулася до лікаря зі словами: «Ну що? Сталося чудо?!» Лікар підтвердив, що дійсно сталося чудо. Так виконалися слова Ісуса Христа: «Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому» (Марка 9:23). 

Це свідчення написане зі слів бабусі Анатолія. Вона по телефону багато разів дякувала нам на славу Господа. Дякувала за те, що її вчасно повідомили про таку щасливу можливість отримати від Господа явне зцілення її внука, хоч Анатолій не ходив на зібрання віруючих зовсім, а його мама відвідувала тільки інколи. 

Великий Бог і славні Його діла! Амінь!

Анатолій Б

Луцьк, Україна

Повернутися до списку »