Свідчення Марії Нагорник

В травні 1972 року моя донька Наталія захворіла важкою хворобою нирок – гломерулонефритом. Їй було неповних два рочки. У неї підвищилася температура, нирки виділяли майже тільки кров. Я пішла з нею в лікарню, і її тут же поклали в стаціонар. Почали лікувати антибіотиками та іншими ліками. Пеніцилін вводили десять днів поспіль через кожні 4 години, призначили дефіцитні уросептики (ниркові протизапальні препарати), але стан її здоров’я погіршувався. Через декілька днів інтенсивного лікування вона вже не могла приймати ні ліків, ні їжі. Їй внутрішньовенно почали вводити глюкозу. Набрякли ноги і обличчя, нирки відмовили повністю, вона перестала говорити. Коли бачила, що я плачу, то показувала ручкою, щоб я сіла поруч з нею. Внаслідок збільшення явищ анурії, температура стала підніматися, збільшилися набряки ніг та обличчя. Я звернулася з проханням до завідуючої відділенням направити Наталію в науководослідний інститут міста Львова. Але вона відповіла, що нирок у Львові не замінять. Цим самим лікарі підтверджували, що смерть моєї маленької доньки неминуча. В неділю вранці, 4 червня 1972 року, стало відомо, що саме неправильне лікування призвело Наталію до стану тяжкої уремічної коми, з якої вивести міг тільки Бог. З усього було видно, що жити їй залишалося лічені дні, а може й години. Але, на щастя, тоді ж, в неділю, про хворобу Наталії стало відомо пастирю Ковельської Церкви Степану Логвінському і пророку Марії Гочачко. Дізнавшись про хворобу, вони відразу ж помолилися за зцілення Наталії. В той же вечір моя хвора донька заснула і довго не прокидалася. В нічну зміну на чергування заступила завідуюча дитячою консультацією. Я підійшла до неї, як до добре знайомої, і попросила, щоб нікуди дитину не переводили, а дали померти тут. Але вона, не бажаючи смертності у своєму відділенні, оформила Наталію в інфекційне. Всю ніч Наталія спокійно спала, а в понеділок о 9 годині ранку я її сонну перенесла в інфекційне відділення і поклала на ліжко. Невдовзі вона прокинулася і, побачивши, що жінка з хлопчиком їдять картопляники зі сметаною, швидко сіла на ліжку, простягнула руку і сказала: «Дай». Це був переломний момент повернення від смерті до життя. Я плакала від радості. Тоді я ще не знала, що це було зцілення. Я взагалі не знала, що бувають зцілення. Хоч їй призначена була дієта, ми обережно давали їй потроху різної їжі. До цього вона нічого не їла близько 7 днів. В той же день вона почала ходити, повеселішала. Після цього Наталія почала одужувати не днями, а годинами. Пізніше її уважно обстежили лікарі і були дуже здивовані, що вона здорова. Бог зцілив її! 

За все слава Богу Отцю в ім’я Господа нашого Ісуса Христа у Дусі Святому! Амінь!

Марія Нагорник

Нововолинськ, Україна

Повернутися до списку »