Зцілення Валентини Аркатової

Я проживаю в місті Новомосковську Тульської області. Наша місцевість дуже забруднена радіацією. Моя мама і брат померли від онкологічних захворювань. Мене чекала така сама доля, але дивним чином Бог відмінив це. Коротко розповім про декотрі події мого життя, які мають пряме відношення до зцілення.

 В 1991 році я почала відвідувати зібрання однієї громади Християн, але у мене не було спільної з ними думки стосовно Духовних Дарів. Бог пробуджував моє серце до того, що всі повинні бути хрещені Духом Святим, маючи ДАР ГОВОРІННЯ ІНШИМИ МОВАМИ і мати ДАРИ ДУХА СВЯТОГО, про які написано в Євангелії. Про це я говорила вголос, але їм це не подобалося. А коли Бог хрестив мене Духом Святим, подарувавши ДАР ГОВОРІННЯ ІНШИМИ МОВАМИ, вони шляхом голосування (п’ять чоловік утрималися) виключили мене зі своєї громади. 

Тепер я радію, що Господь таким чином привів мене в Ковельську Церкву до Свого народу. Тут Бог відкрив СВІЙ ШЛЯХ – ШЛЯХ МИРУ ЛЮБОВІ, ШЛЯХ ДО СПАСІННЯ і моєї душі, а також врятував мене від явної фізичної смерті. Читаючи Біблію, я зрозуміла, що знамення, які являються в нашій церкві, – пряме підтвердження того, що ми правильно увірували. Саме тому подарована нам Богом віра супроводжується багатьма знаменнями, що слідують одне за одним, точно так, як написано в Євангелії: «І сказав їм (Ісус): ідіть по всьому світі і проповідуйте Євангеліє всьому творінню (всім людям). Хто буде вірувати і охреститься, буде спасенний; а хто не буде вірувати, буде осуджений. Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами; братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип'ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові. І так Господь, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога. Вони ж пішли і проповідували всюди, а Господь допомагав їм і стверджував слово супроводжуючими знаменнями. Амінь» (Марка 16:15–20).

 Хочу докладніше розповісти про те, як Бог звершив велике чудо – зцілив мене від смертельної хвороби. Наприкінці літа 2004 року мене почали турбувати пригнічуючі симптоми: слабкість, підвищена температура, остуда, стомлюваність, нездужання. Так пройшло більше двох місяців. Стан мого здоров’я ставав все гіршим. Щодня боліла голова, температура тіла утримувалася 39 градусів і вище, морозило. Болі ставали настільки сильні, що неможливо було доторкнутися до голови, ніби всі корінці волосся запалилися. Постійний тяжкий кашель з сильним мокротинням не давав спокою ні вдень, ні вночі; боліли кістки поперекового відділу хребта, нирки. Я була немічною і без сторонньої допомоги не могла обходитися, тому мене постійно доглядала віруюча сестра в Господі. Вона мені дала притулок у своїй хаті, дуже старанно та щиро піклувалася про мене. Нехай Господь наділить її милістю, тому що в мене немає нічого, чим би я могла їй віддячити.

  Дільничний лікар Ковельської міської лікарні направила мене на обстеження, призначила лікування, від якого не було ніякого ефекту. Мені ставало все гірше і гірше: до перелічених симптомів додалися задишка, виражена блідість шкіри, набряки обличчя, ніг (ступнів, гомілок).

 У листопаді 2004 року я звернулася до лікарів залізничної лікарні станції Ковель. Після обстеження і огляду мене направили до обласного онкологічного диспансеру міста Луцька. В результаті поставили заключний діагноз: Мієломна хвороба – тяжкий перебіг, вторинна гіпохромна анемія – тяжка ступінь, нефроангіосклероз, вторинна гіпертензія ІІ ст.  

Мієломна хвороба – це злоякісне захворювання, що характеризується злоякісною проліферацією плазматичних клітин, при якому уражаються головні системи організму: кровотворення, кісткова (передусім в грудній клітці, поперековому відділі хребта, кістки  черепа та інші), сечовиділення. Порушується обмін речовин. Можуть уражатися й інші органи і системи, через те що розвивається виражена анемія, і постійна висока температура руйнівно діє на організм. Хвороба ця неухильно прогресує і закінчується летально – людина помирає («Довідник практичного лікаря» за  редакцією професора І. Г. Кочергіна)

. Нефроангіосклероз – захворювання нирок.

 Дізнавшись про діагноз, від призначеного лікування я відмовилася, тому що не вірила, що воно допоможе, адже мій рідний брат, хоч і лікувався в лікарні, однак в дуже важкому стані помер від ракової хвороби. Від пункції кісткового мозку також   відмовилася – пам’яталося, що моїй мамі в Москві зробили таку ж пункцію, і невдовзі вона померла. В грудні 2004 року стан мого здоров’я став важким: спостерігались виражена блідість, сонливість, слабість, кашель з мокротинням, болі в грудній клітці, задишка, температура 39–39.8 градусів. Я постійно лежала в ліжку. Набрякло обличчя, важко було жувати, через те що боліли щелепи. Ноги опухли і боліли так, що не могла взути тапочки, а шкарпетки мали бути м’якими, щоб не стискали шкіру на ногах. Через болі до мого тіла неможливо було приторкнутися. В тих місцях, де знаходяться лімфатичні вузли, і на ногах, від підошви до коліна, шкіра відмирала і обсипалася, наче дрібна тирса. Цей процес нічим не можна було зупинити: ні умиванням, ні протиранням. 

Повернувшись з обласного онкологічного диспансеру міста Луцька, я зразу потурбувалася про одяг на випадок смерті. Але служитель Ковельської Церкви, прийшовши до мене, сказав, щоб я схилила своє серце до зцілення, через яке прославиться Бог. Мені ж не вірилося.

  Проходив час, у своєму невір’ї я перешкоджала зціленню до того часу, поки в зібранні Ковельської Церкви не звершили молитву за мене, щоб Бог примножив у мені віру. Відразу ж в серці моєму відбулася переміна: я немов прокинулася від сну і жахнулася, що вже півроку не була в зібранні. Я відчула, що хочу жити, відвідувати зібрання віруючих і повірила в можливість мого зцілення. Хоч про це я не встигла заявити, на моє превелике здивування, одразу ж 23 квітня до мене прийшли віруючі Ковельської Церкви. Я попросила, щоб помолилися за моє зцілення. Під час молитви БОГ СКАЗАВ через служителя церкви, що зцілює мене. Це БОЖЕ СЛОВО звершило чудо. Саме в той момент, коли говорилося Слово, явилася Божа Зцілююча Сила, яка наповнила мене настільки, що хвороби залишили мене! Висока температура тіла, яка трималася понад 6 місяців в межах 39–39.8 градусів, стала нормальною. Кашель припинився, я відчула силу і оновлення в тілі. А після ночі, вже без сторонньої допомоги, я одяглася і пішла на зібрання. Сама піднялася на поріг і зайшла до зали, де було зібрання віруючих, і вийшла звідти разом з усіма після закінчення служіння. Ті, що бачили мене, говорили, що мої очі – не вчорашні тьмяні, котрі не могли дивитися на світло, а нові, сповнені торжества.

 У вівторок, через два дні після зцілення, я пішла на луг і нарвала зелені. Повертаючись, я зустрілася з віруючою сестрою Надією. Вона дуже дивувалася, що я гуляю, і раділа моєму зціленню.

 В суботу без сторонньої допомоги я помила в хаті підлогу, навела порядок зі своїм одягом та постіллю, прийняла гарячу ванну. З милості Божої смерть вийшла з дому, де я знаходилася.

  Невдовзі після зцілення я виявила, що можу вільно, багато разів підряд присісти навпочіпки і легко встати, навіть з витягнутими вперед руками.

 Я радію і тому, що Бог мене зцілив на очах у багатьох свідків, котрі зараз радіють разом зі мною.

 За все слава Великому Святому Богу Отцю і Сину і Святому Духу! Амінь! 

Валентина Аркатова

Новомосковськ, Росія

Повернутися до списку »